Подія, організована 17 травня у просторі Українсько-данського молодіжного дому, об'єднала урбаністів, дослідників, митців та містян. Головною метою заходу стало переосмислення «водного коду» регіону в умовах, коли війна та безпекова ситуація тимчасово обмежили фізичний доступ громади до великої води.
Миколаїв — місто, зароджене на злитті двох річок і звернене обличчям до моря через лиман. Тривалий час міська ідентичність була міцно зафіксована у металевих конструкціях верфей та портових кранів, зведена до монолітного міфу «міста корабелів». Проте вода — це матерія, яка не терпить статичності. Вона вимиває старі конструкти і вимагає постійного оновлення.
Сьогодні, коли фізичний доступ до великої води тимчасово обмежений або змінений війною, вода стає для громади не просто географічною даністю, а простором пам'яті і надії. Тому проєкт «Морська спадщина Миколаєва» — це спроба подивитися на морську спадщину міста і регіону не лише через призму тонн металу і спущених на воду суден, а через людину та її взаємодію з простором.
«Поверхня Землі як і організм людини у своїй більшості складається із води. Ця гіпотеза актуальна для Миколаєва, адже саме водний простір, присутність великої води і близьке розташування моря формує ідентичність нашого міста. Як у минулому, так і сьогодні. Тому присутність великої води поруч завжди надавало місту і регіону нові можливості. Хоча сьогодні ворог намагається забрати у нас цю можливість, бути з морем», — зазначив співорганізатор заходу Євген Гомонюк.
Програма хакатону складалася із закритої експертної частини та відкритої частини для охочих.
У першому етапі заходу історики, музейники, митці та представники громадського сектору долучилися до фасилітованих обговорень під керівництвом культурної діячки, представниці ГО «Центр навчання і освіти дорослих «Південь» Руслани Сікаленко. Серед напрацьованих ідей — цифровізація архівних матеріалів, стародруків, технічних креслень і морської періодики, створення єдиної онлайн-платформи, присвяченої морській спадщині Миколаївщини, а також розробка 3D-турів промисловими об’єктами та історичними локаціями регіону. Окрему увагу приділили збереженню усної історії моряків, корабелів і працівників портової галузі, створенню інтерактивних музейних просторів та AR-реконструкцій. Серед інших ініціатив — організація міжнародних арт-резиденцій для українських і європейських митців, розвиток промислового туризму та популяризація морської археології й підводної культурної спадщини.
Після сесії письменник-мариніст Антон Санченко презентував дослідження української мариністики в літературі. Санченко говорить, що міста Півдня сьогодні стикаються зі схожими викликами та водночас формують нове бачення свого майбутнього, шукаючи, чим можуть бути цінними й цікавими для світу у повоєнний період. Фахівець компанії Нібулон В'ячеслав Шпаков розповів про історію підприємства та еволюцію експорту зерна з Півдня України від давнини до сьогодення, зокрема про функціонування морського коридору під час війни. Мистецтвознавиця Яся Давиденко влаштувала лекцію-обговорення про Чорне море як простір перетину геополітики, колоніальних воєн та культурних кордонів.
Протягом дня діяла вулична виставка «Акваторія сенсів», де експонувалися репродукції оцифрованих мариністичних творів та архівних фото з колекцій миколаївських музеїв. Також відбувся майстер-клас із таврійського розпису та ретроспективний показ фільму «Такі красиві люди» 2013 року режисера Дмитра Мойсеєва за підтримки Довженко-Центр. Крім того, для найменших відвідувачів працювала локація «Сухий док», де діти вчилися в'язати морські вузли, малювали сіллю та переглядали анімаційні ролики про локальну історію.
Проєкт «Морська спадщина Миколаєва» покликаний об’єднати фрагменти морської ідентичності регіону, особливо в умовах війни та недоступності моря для жителів Миколаївщини через тимчасову окупацію й безпекову ситуацію на південному узбережжі.
Захід реалізується Платформою MY ART за менторства Одеського національного художнього музею та за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну», яка фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.
Інформаційними партнерами проєкту є Миколаївський кризовий медіацентр й Агенція розвитку Миколаєва.
Партнер проєкту — Українсько-данський молодіжний дім в Миколаєві.
