Колишній міський голова Херсона Володимир Миколаєнко поділився деталями свого перебування у російському полоні.
В інтерв’ю «Суспільному» він розповів, як його намагалися неодноразово схилити до співпраці з окупаційною адміністрацією.
Так, за словами Миколаєнка, у перші дні захоплення міста він збирав інформацію для передачі на підконтрольну Україні територію та допомагав організовувати боротьбу з мародерами.
— Чесно кажучи, я не сидів, склавши руки. Збирав певну інформацію і передавав її на неокуповану територію. Коли з'явилися мародери, 1–2 березня, ми самі ходили їх ловити. Без зброї: просто ловили, стусанів давали, — пригадав він.
У квітні 2022 року колаборант Кирило Стремоусов телефонував ексмеру Херсону з пропозицією зустрітися з так званою «новою владою». Після відмови Стремоусов почав погрожувати.
— Він мені казав: «Ви подумайте, тому що будуть наслідки погані для вас, для вашої родини. Підете на яму», він сказав. Я говорю: «Ви знаєте, краще я буду на ямі з Сашею Бабічем, ніж з вами в кабінетах адміністрації». Бабіч — це голопристанський міський голова, який тоді вже тижнів зо два ніде не з'являвся. «Ну, тоді, — каже, — яма буде». «Добре, яма — так яма». От і сталась яма, — розповів Володимир Миколаєнко.
Невдовзі, 18 квітня, Миколаєнка затримали співробітники ФСБ. Його заманили на зустріч через знайомого, а потім викрали.
— 17 квітня мені зателефонувала людина з тероборони, з якою ми виходили цих мародерів ловити, і каже: «Є інформація, що треба тому-то передати щось важливе». Домовились на 18-те. Я прийшов на цю зустріч, там мене вже ждала автівка. З ФСБшниками. Кинули мене в багажник автівки. Але добре, що не забрали одразу телефон. Я в цьому багажнику встиг зателефонувати дружині. Не поговорити — набрав номер, було з'єднання й вони мобільний забрали. Але через годину вже інформація, що мене захопили, була в місцевих медіа. У цьому є свій позитив, бо я сильно переживав, що з моїм телефоном можуть когось запросити на зустріч — і я буду винен у тому, що людина в полоні, — наголосив політик.
У полоні Володимира Миколаєнка регулярно били, змушували виказувати українських активістів і закликали стати на чолі нової окупаційної адміністрації. Попри тиск, він відмовився співпрацювати.
— Починаючи з 18-го числа, і, мабуть, закінчуючи лютим цього року був фізичний примус. Спочатку дуже активний, десь пів року тричі на день [били]. Єдине, що на Пасху не побили, а в Страсну п'ятницю двічі били, ребро зламали. — поділився він.
Спочатку ексмера утримували у Херсоні, згодом — у Севастополі, а пізніше перевели до СІЗО у Воронезькій області та колонії у Владимирській області РФ. Жодних офіційних звинувачень йому так і не висунули.
Увесь цей час, ані сам Миколаєнко, ані інші полонені не мав жодної інформації з України й навіть не отримував листів від рідних.
— Жодної інформації ми не мали. Якась інформація в нас була лише від тих, хто потрапив у полон пізніше. І вже в 2023-му чи в 2024-му році деякі отримували листи. Але це було настільки мало! І я, наприклад, жодного листа не отримав. Хоча й казав: «Якщо ми сидимо по «славній» російській традиції без права листування — так і скажіть нам, щоб ми не очікували». Тому що я розумію, що мені онуки написали листа, і донька, і мати, й дружина, й сестра, — розказав він.
За словами колишнього міського голови, триматися в полоні йому допомагало лише бажання повернутися до родини та віра у перемогу України. Він наголосив, що жодного дня не сумнівався у тому, що Херсон і вся країна залишаться українськими.
