Станом на червень 2025 року в Україні налічується близько 800 оборонних підприємств, здатних виробляти продукцію на $35–40 млрд на рік.
Про це йдеться у звіті Українського інституту майбутнього.
Нині реалістичні обсяги експорту оцінюють у $1–2 млрд, але у перспективі Україна може вийти на довоєнний рівень постачань.
Серед головних переваг українського ОПК:
- широкий спектр бойових рішень, які пройшли випробування у війні проти росії (від високоточної зброї та БпЛА до бронетехніки, РЕБ і систем управління);
- гнучкість виробництва та швидке прототипування — адаптація до змін на фронті кожні 3–4 місяці;
- позитивна міжнародна репутація завдяки попереднім контрактам і ролі України у війні;
- унікальна мережа R&D-центрів та полігонів із реальною бойовою експертизою;
- вигідне співвідношення «ціна–ефективність», яке вже змушує іноземних виробників переглядати підходи до створення дорогих систем.
Дослідники також підкреслили на зростанні інвестицій у галузь: якщо у 2023 році приватні вкладення в оборонні стартапи становили лише $5–7 млн, то у 2024 році — вже близько $50 млн.
У 2025 році очікують понад $100 млн. Зокрема, компанія Dragon Capital анонсувала інвестиції на цю суму в нові розробки та стартапи.
Втрата оборонних підприємств
До повномасштабного вторгнення росії Україна входила до топової десятки світових експортерів озброєнь.
Структура експорту охоплювала авіатехніку (43,1%), техніку сухопутних військ (36,4%) та засоби ППО (10%)
У 1990–2000-х роках український ОПК опирався насамперед на радянську спадщину — продаж танків, авіації, артилерії та іншої техніки, що залишилася після 1991 року.
Ці постачання приносили мільярдні прибутки, але не стимулювали розвиток власних технологій і виробничих потужностей. Щорічний експорт тоді перевищував $1 млрд, а портфель замовлень сягав $5 млрд.
Втім, через фактичну відсутність системної державної стратегії та єдиного національного експортного оператора оборонна сфера функціонувала фактично в режимі «ручного управління». Приватний сектор лише починав формуватися, а співпраця з міжнародними партнерами у створенні нових зразків озброєння була обмеженою.
Так, станом на 2022 рік Україна втратила понад 70% оборонних підприємств, коопераційні ланцюги та міжнародні партнерства. Це ускладнює відновлення експорту в майбутньому.
З часом надлишкові радянські запаси вичерпалися, а нові розробки й модернізація не встигали забезпечити стабільний експорт. Брак політики розвитку людського капіталу призвів до втрати цілих шкіл у ракетобудуванні, космосі, кораблебудуванні й радіоелектроніці.
