Колишній поліцейський та боєць батальйону «Миколаїв» Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють» пройшов найгарячіші точки, боронячи країну від ворога. Виконуючи бойове завдання поблизу Часового Яру, Олег Завгородній отримав тяжке поранення. На жаль, лікарям не вдалося врятувати його нижню кінцівку. Однак втрата не зламала волю та жагу до перемоги та життя, і зараз ветеран в обласному управлінні поліції опікується учасниками бойових дій, пораненими правоохоронцями та їхніми родинами.
Сватове, Волноваха, Бахмут, Часів Яр, Маріуполь, Кліщіївка, Херсон - там, де земля горіла, а небо було важким від вогню капітан поліції Олег Завгородній із побратимами брав участь у запеклих боях, захищаючи країну від російської навали.
Ще 2015-го правоохоронець став до лав поліцейського батальйону «Миколаїв». З початком великої війни разом із підрозділом увійшов до складу Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють». У перші дні повномасштабного вторгнення захищав рідне місто від ворога. На жаль, у перших боях були і втрати побратимів та друзів. Втім міцно триматися за життя Олег навчився ще з дитинства. Рано залишившись без батьків, родина опікунів вчила всупереч усьому стояти і не здаватися, сприймати тяжкі моменти лише, як виклик, який варто подолати.
Вранці 9 червня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу Часового Яру, Олег Завгородній отримав тяжке поранення. Протягом 10 годин чекав на допомогу. На жаль, лікарям не вдалося врятувати його ногу. Після відновлення запротезувався і знову вчився ходити. Як і всім бійцям з ампутованими кінцівками, йому давалося все дуже тяжко і крізь біль. Ветеран, як ніхто знає, як це жити після тривалого лікування та численних операцій. Реабілітація триває і досі, але його девіз – головне, що живий, а все інше під силу.
За проявлену особисту мужність, виявлену під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку Олег Завгородній має відзнаки, серед яких: від імені Президента України, Головнокомандуючого Збройних сил України та Міністра внутрішніх справ України.
Сьогодні він знову у поліцейському строю, але тепер його зброя —досвід і слово. Як консультант із ветеранської політики в обласному управлінні поліції, він допомагає тим, хто повернувся із фронту, знайти новий сенс і новий шлях.
Попри все Олег не втрачає життєвого оптимізму і власним прикладом показує, що після поранення та втрати кінцівок життя зовсім не зупиняється.
Війна та випробування змінили його життя, але він залишився сильний духом.
