Уникнути кримінальної відповідальності за мільйонні збитки Одеського порту вдалося ексзаступнику директора Ігорю Сіренку. 

Як повідомляє «Думська», Приморський суд закрив справу через закінчення строків давності.

Сіренко звинуватили у службовій недбалості, яка завдала державі значних збитків.

За версією слідства, посадовець у 2020 році підписав із ТОВ «Санмобіл» договір про надання послуг, який, за своєю суттю, був договором оренди. Через це майже 7 тис. квадратних метрів державної нерухомості передали у користування компанії в обхід правил. Йшлося про знамениті Червоні пакгаузи одеського порту. Побудовані наприкінці XIX століття складські приміщення взяті під охорону держави як пам'ятки архітектури місцевого значення.

Внаслідок цього держава отримала лише близько 130 тисяч гривень, тоді як офіційна оренда принесла б значно більше. Так, за період з квітня по грудень 2019 року за оренду можна було б отримати майже 3,5 млн гривень. 

«Банда вінницьких листонош» — так в Одесі називали команду, яку Мінінфраструктури поставило керувати портом. Таке прізвисько прилипло через призначеного директора порту Ігоря Ткачука, який родом з Вінниці та очолював «Укрпошту», — розповідає оглядач «Думської» Олексій Сухий.

— Їхня головна «місія» зводилася до дерибану державного майна всіма можливими схемами. Ми стали свідками відвертого розграбування: порт втрачав десятки мільйонів доларів, зокрема на знаменитих буксирних оборудках, а гроші йшли нагору — у Київ. Нинішня справа з орендою стоянок для нерозмитнених авто — лише дрібний епізод тієї корупційної вакханалії». 

Юридичний оглядач «Думської» Олександр Іванов зазначив, що спочатку провадження відкрили за більш тяжкою 364-ю статтею КК, яка передбачає відповідальність за зловживання владою або службовим становищем. За частиною 2 там санкція до 6 років позбавлення волі, а термін давності — 10 років.

«Однак уже в 2021 році в справі змінили кваліфікацію на більш м'яку 367-у статтю. Це службова недбалість: до п'яти років позбавлення волі і п'ятирічний термін давності. Саме це і дозволило звільнити цього громадянина від відповідальності, — підкреслив Іванов.

— Не буду стверджувати, що зробили так навмисно, зауважу лише, що фабула справи дозволяла взагалі кваліфікувати злочин за частиною 5 статті 191-ї — «Привласнення, розтрата, заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем». Там зовсім сувора санкція — до 12 років. І є купа аналогічних ситуацій, де застосовували саме 191-у. Те, що спочатку була 364-а, дозволяє припустити, що нікого і не збиралися саджати. А ось доїти — цілком ймовірно».