Американська громада вірян-менонітів допомагає відновлювати села на Миколаївщині. Киселівка, Благодатне та Партизанське були захоплені РФ на початку вторгнення, у березні 2022 їх деокупували Сили оборони України. Але до звільнення правобережжя Дніпра, до листопада 2022, лінія фронту проходила неподалік, і у постраждалих від обстрілів селах багато зруйнованих будинків.
Орієнтуватися в Україні американським волонтерам допомагає родина Харшів — місіонерів, які 22 роки тому переїхали сюди зі США. 18-річний Авен Харш, уродженець Пенсильванії, під час робіт у миколаївських селах працює водієм, вантажником, виконробом і перекладачем. Історія відбудови — у https://suspilne.media/>матеріалі Суспільного.
У зруйнованих селах Первомайської громади волонтери працюють чотири місяці. Команди, які приїздять з Америки на 2-6 тижнів, лагодять побиті обстрілами дахи та будують наново зруйновані будинки.
Меноніти — одна з найстаріших течій у протестантській християнській конфесії. Нині найбільша їхня кількість у Північній та Південній Америці, куди вони тікали від переслідувань у Європі. Меноніти сповідують безкорисливе служіння ближньому та пацифізм, живуть громадами — відокремлено від інших людей, практикують повторне хрещення у свідомому віці.
Організовує роботу волонтерів у миколаївських селах та закуповує будматеріали родина Харшів.
"У нас є бажання допомагати всім і дати їм більше, ніж новий дах. Новий дах – це таке. Це не вічне. Ми розуміємо, що з часом з ним може статися щось інше. Нічого вічного немає. А ми хочемо дати їм вічне. Це — надія", — пояснює свої мотиви Авен Харш.
У Киселівці Харші купили будинок, який поступово розбудовують, у ньому ж розміщують волонтерів з Америки. Менонітська громада у США жертвує гроші на допомогу постраждалим від війни українцям.
"Моя родина приїжджала до України у 1999 році. Вони побачили, що тут є потреба у вірянах, щоб тут була церква. У них завжди було таке бажання: поїхати кудись як місіонери. У 2002 році вони переїхали до України з християнською місією. Так і живемо вже 22 роки. Нам тут дуже подобається, тут дуже багато роботи. Роботи й в духовному плані, і в фізичному, — розповідає Авен родинну історію. - Як війна почалась, багато наших вірян виїхали за кордон, а ми з сім’єю вирішили, що залишимось тут, в Україні, щоб допомагати. Спочатку ми допомагали гуманітарно: фасували пайки, набори продуктів. А потім вже почали працювати по селах".
Сам Авен хоча і народився у Пенсильванії, усе життя прожив в Україні. Мова, якою спілкуються в родині — англійська, але чоловік вільно володіє також і українською, хоча каже, що ніколи навмисно її не вчив.
У свої 18 років він впевнено керує вантажівкою з причепом, знає як правильно ведуться будівельні роботи та мріє купити землю, на якій власноруч побудує собі дім.
"Я мріяв стати відеографом, в підлітковому віці багато знімав, але коли почалося вторгнення, закинув цю справу. Давно не брав камеру. Зараз весь час йде на волонтерство", — каже Авен.
Житло американські волонтери будують для тих, хто не здатен зробити це самостійно: допомагають здебільшого літнім людям та родинам у скруті. Авен проводить екскурсію одним з таких будмайданчиків у Благодатному.
"Це хата з газоблоку, яку ми збудували для фермера. Навколо руйнації, все знищене. В нього тут і склади були, і багато техніки. Вони тут добре жили. Йому зараз понад 70 років. Ми сподіваємось, що зробимо ремонт до кінця, щоб він міг тут знову жити", — говорить волонтер.
Інша локація у Благодатному — колишня місцева церква, яку дозволили перебудувати під тимчасовий прихисток для тих, хто втратив оселі.
Авен не виключає, що колись тут знову буде храм, але поки що будівля потрібна людям як житло.
