Кожному свій Зеленський. Враження від зустрічі з президентом на фудкорті

  • 13:50
  • 11.10.2019
Знімок екрана 2019-10-11 о 13.49.16_16x9

1. Від стадіону до ринку

Все почалось на стадіоні. Пам'ятаєте: "я приймаю виклик", "стадіон", "думай-те"?

3 квітня, коли Зеленський виклав той свій ролик, стало початком нової медійної реальності. Тоді стало зрозуміло, що в Україні починається щось нове – епоха Зе.

Тоді ж суспільство розділилось у своїх поглядах на цю нову реальність. 

Одні категорично не сприйняли такий підхід до політики. Їх обурювала повна десакралізація президента аж до здавання аналізів на камеру, нехтування прийнятими практиками і звичаями, які сяк-так виробились у нашій політиці.

Інші переживали якусь непоясниму ейфорію, ледь не вірусний стан захоплення від того, що політика стараннями Зе!команди із поганого шоу перетворювалась на шоу з дорогими голівудськими спецефектами.

Це розділення у баченні від того часу тільки поглибилось і стало уже звичною буденністю для України. 

Спрацювало воно і тоді, коли Офіс Зеленського оголосив, що президент, який за 5 місяців не дав жодної прес-конференції, вирішив нарешті поговорити зі ЗМІ на недавно відкритому столичному Ринку їжі.

Тож, коли ви скролили свій Fb ввечері середи, то то там пости про "тотальну профанацію" і "супервідкритість нового президента" спокійно змінювали один одний.

2. Локація

Є дві можливості погляду на прес-марафон Зеленського. Обидві вони впираються у сприйняття факту, що президент країни цілий день проводить прийом громадян-журналістів на ринку.

Якщо для вас це дико і неприйнятно (що можна зрозуміти), перейдіть до наступного розділу.

Якщо для вас це цікавий формат, то поговорімо про це.

Для чого обрали таку локацію? Чому президент має цілий день сидіти по суті у ресторані, а не, скажімо, у прес-центрі на тій же Банковій? 

Відповідь на це запитання настільки проста, що аж не віриться. Зеленського нудить від будівлі його Офісу на Банковій. 

Саме тому для марафону думали спершу про МакДональдс на Хрещатику чи "Пузату Хату" на Бессарабці. Треба було місце, де можна провести день за чаєм/круасаном/піцою. Все. 

Будь-яке місце, аби не Банкова. 

І новий, модний, стильний і людний KyivFoodMarket підійшов. Ніякої конспірології. Хоч, можливо, наявність "масонської змови" оживила б цю історію.

3. Формат

"А що ви хотіли? Щоб знову  зал, 300 людей, президент, як цар на сцені, 20 питань і розійшлись? Щоб потім всі знову казали: от нам не дали поставити питання? Питайте! Друзі, всі дадуть запитати",  не розуміє невдоволення журналістів заступник глави АП Кирило Тимошенко.

Задум розмови з пресою у форматі марафону мав кілька дуже прикладних завдань.

По-перше, це була в прямому сенсі слова розмова президента зі ЗМІ. Не з народом, не з виборцями, не з політикумом, а саме з медіа. 

У Зеленського переконані, що у них немає жодної проблеми у спілкуванні з народом, вони з ним говорять напряму. А от із медіа комунікація, м'яко кажучи, спорадична і провальна. Саме цю проблему і хотіли вирішити марафоном.

Президент у прямому сенсі слова поговорив із усією пресою, з журналістами із переважної більшості ЗМІ. 

При тому не подивився на них із далекої трибуни, а посидів в доволі камерному колі за одним столом, подивився кожному в очі, відповів кожному на якесь питання. 

Одна річ кричати людині на постаменті, інша – говорити з людиною за одним столом. І Зеленський дав кожному виданню частку особистого спілкування з президентом. Your own personal Ze.

Такий формат був зручний Зеленському. 

Це дивно звучить щодо колишнього артиста, але в ролі президента Зеленський відчуває дискомфорт від розмови з великими залами. 

Він не розуміє, чому його "не люблять ЗМІ", і тому хотів поговорити з усіма, зробити для себе зріз ситуації, розібратись, хто який, кого що цікавить. 

У спілкуванні в малих групах Зеленський вважає себе здатним на особистому рівні отримати позитивний контакт з конкретними людьми. Добитись особистої симпатії не якихось абстрактних журналістів, а цілком реальних людей.

Наскільки щирим міг бути цей "камерний конвейєр", питання відкрите. Але те, що у президента з'явилась потреба поговорити зі ЗМІ, щоб не сказати виговоритись – це крок у правильному напрямку.

Крім того, Зеленський за один день інформаційно перекрив всі гострі теми: від формули Штайнмайєра до розведення військ, кадрових питань, олігархів і Трампа. Про все говорено десятки разів, на кожне питання у сумі відповідалось по кілька годин. 

Фактично таким інформаційним марш-кидком Зеленський підчистив всі факапи своєї команди комунікаційників останніх місяців.

4. Зеленський

Багатогодинне спілкування із Зеленським дало можливість оцінити, який він. 

Треба визнати, що особисті якості нового президента, а тим паче рівень його компетенції і занурення в різні теми – таємниця. Не тому, що Зе це якось особливо приховував, а тому, що його мало хто знав у політикумі до того, як він став президентом.

Зараз, коли у всіх на вустах слова "Нормандський формат" і "переговори з Путіним", зрозуміти, що Зеленський знає і вміє, було більше ніж важливо. Від цього, без перебільшення, залежить доля країна.

Нам міг не подобатись формат "ринкової розмови", але проігнорувати його було не можна. 

Що ж показали 14 годин розмов із Зеленським?

Якщо взяти його виграш на виборах за нуль, яким він і був в питаннях політики на той момент, то президент показав дуже відчутний ріст

Він уже пристойно розбирається, якщо не в деталях, то у засадничих речах всіх ключових для країни історій. При тому, включно з якимось регіональним рівнем секретарів міськрад і керівників РДА.

Зеленський попри відповідальність, яку накладає посада, намагається залишатись щирим, для нього краще не сказати, ніж збрехати. 

Чи допоможе це у світі великої політики, де в будь-який момент можуть опублікувати стенограму будь-якої розмови? Хто знає. Але на рівні особистого спілкування це дуже позитивно налаштовує до Зеленського.

Як і його готовність відповідати на будь-які запитання

Хай Зеленський не відповів УП, як Коломойський зумів отримати контроль над "Центренерго", але його манера відповідати не заготованими казенними фразами, а шукати відповідь на твоє питання тут і тепер – це щось для нашої політики нове. 

Єдиним неприємним висновком після марафону, на якому хочеться зупинитись, стала дезорганізація і непродуманість всього дійства.

Розподілення журналістів закордонних ЗМІ, яких цікавило тільки питання Трампа, призвело до того, що Зеленському доводилось щопівгодини говорити про свого американського колегу. Це забирало час і в президента, і в журналістів. Банальне об'єднання іноЗМІ в одну групу могло зекономити усім добрих кілька годин переливання з пустого в порожнє.

Інший нюанс – таймінг. Організатори чомусь вирішили, що на групу із 10 журналістів досить 30 хвилин часу. Оскільки Зеленський на кожне питання відповідав не 3 відведених хвилини, а 13 чи й 23, марафон почав затягуватись уже з першої ж групи. Стало зрозуміло, що він займе весь день.

Тобто цілий день президент країни героїчно відповідав на запитання преси. Така готовність достойна схвалення, але не обов'язкова. Якби процес був організований продумано, то замість відповідей на одній й ті ж питання президент міг би зайнятись іншими важливими речами. А їх у воюючій країні більш ніж досить.

Роман Романюк, спеціально для УП

Новости

14 ноября 2019
13 ноября 2019