Українська православна церква московського патріархату досі має церковно-канонічний зв’язок з російською православною церквою, володіючи лише певними правами самостійності.

Експертна група, до складу якої увійшли фахівці з релігії, історії церкви, свободи совісті та богослов’я, дійшла таких висновків.

• Ухвалення нової редакції Статуту про управління УПЦ від 27 травня 2022 та https://hromadske.ua/posts/v-upc-zayavili-pro-povnu-samostijnist-i-nezalezhnist rel="noopener noreferrer" target="_blank">постанови Собору УПЦ не призвели до розриву церковно-канонічного зв’язку УПЦ із РПЦ. Статус УПЦ як структурного підрозділу РПЦ, що користується певними правами самостійності, але не утворює автокефальну Церкву, залишається незмінним.
• УПЦ відносно РПЦ має церковно-канонічний зв’язок частини із цілим. Тобто відносини УПЦ з РПЦ не є відносинами однієї самостійної (автокефальної) церкви з іншою самостійною автокефальною церквою. УПЦ також не має статусу автономної Церкви, який би визнавався іншими церквами, а, отже, з точки зору еклезіології та канонічного права є структурним підрозділом РПЦ, що має окремі права самостійного утворення без власної канонічної суб’єктності.
• Нинішня діяльність чи бездіяльність найвищих органів церковної влади та управління УПЦ свідчить про те, що УПЦ продовжує перебувати відносно РПЦ у відносинах підпорядкування. Вона не діє як самостійна (автокефальна) Церква і не проголошує власної самостійності (автокефалії). Члени Експертної групи не виявили жодних документів чи дій, які б свідчили про трансформацію УПЦ в самостійну відносно РПЦ релігійну організацію.

Експерти пояснили, що статус «незалежна і самостійна у своєму управлінні», на який посилається УПЦ, відсутній у православних канонах, які оперують лише поняттями «автокефальна» або «автономна» у значенні повністю або частково самостійних церков.

Науковці також зауважують, що непоминання за богослужінням у храмах і монастирях УПЦ патріарха московського Кирила не є свідченням про повну незалежність УПЦ. За православними канонами і усталеною традицією, достатньо того, щоб цього патріарха поминав лише предстоятель УПЦ Блаженніший митрополит Онуфрій.

На думку експертів, також не є ознакою «незалежної» чи навіть «автокефальної» церкви відновлення мироваріння у Києві.

Факти відкриття православних парафій для громадян України за кордоном також не підтверджують наявності якогось особливого статусу в церкви, який би можна було охарактеризувати як наближений до автокефального чи автономного.

Крім того, експерти наголошують, що Вселенське православ’я не вважає УПЦ автокефальною, відмінною від РПЦ, структурою, і сама УПЦ не бажає цю ситуацію змінювати. 

УПЦ навіть ускладнила відносини із тими церквами, які встановили євхаристійне єднання із Православною Церквою України. Зокрема, слідом за РПЦ, вона розірвала євхаристійне спілкування із Константинопольською, Олександрійською, Кіпрською та Елладською церквами — жодна інша церква, крім РПЦ, цього не зробила.

Усі архієреї УПЦ продовжують входити до найвищих керівних органів РПЦ — Помісного та Архієрейського соборів — та зобов’язані брати участь у їх роботі.

До складу експертної групи увійшли п’ятеро професорів, докторів наук та один кандидат наук — фахівці у галузі релігії, історії церкви, свободи совісті, державно-конфесійних відносин, богослов’я, які мають фахові наукові публікації з історії, соціології, філософії, релігії взагалі та у сфері дослідження Східного Православ’я.

Серед них — кандидат історичних наук Ігор Козловський, доктор історичних наук Андрій Смирнов, доктори філософських наук Людмила Филипович, Євген Харьковщенко та Юрій Чорноморець.

Групу очолив доктор філософських наук Олександр Саган.

Висновок релігієзнавчої експертизи ґрунтується на усталених у науці про релігію принципах дослідження релігійних організацій, їхньої еволюції та трансформації під впливом внутрішніх та зовнішніх факторів.