У мирному житті Сергій із Миколаївщини працював інженером-будівельником, активно займався медичним волонтерством. Свої перші навички він здобув під час навчання у Мальтійській службі допомоги – знаній в країнах ЄС волонтерській організації, що надає екстрену допомогу. Саме тоді, ще в мирний час, Сергій допомагав постраждалим під час кросфіт-змагань та велопробігів, а іноді навіть організовував їхню безпечну евакуацію з місця події.
З початком повномасштабного вторгнення медичні знання знадобилися на фронті. Нині Сергій — військовослужбовець евакуаційного підрозділу механізованого батальйону 41 окремої механізованої бригади. Разом зі своєю командою «Мольфарів» він евакуював близько тисячі поранених бійців з передової – під обстрілами, у негоду, з полів, лісів, пагорбів. В середньому одна евакуація займає 50 хвилин – і це врятовані життя.
Сергій брав участь у боях на Куп’янщині, у Часовому Ярі, Торецьку, Сумській області, а також у Курській операції. Пригадує, як ворожий удар влучив у БМП, боєкомплект вибухнув, а механік-водій зазнав важких поранень. Завдяки злагодженій роботі медиків його вдалося врятувати. Часто під час бойових виїздів Сергій з побратимами забирає поранених із різних підрозділів.
«Одного разу ми йшли на евакуацію через лісосмугу, де була ворожа позиція. Командир наказав вогнем з БМП подавити ворога. Це дало нам змогу безпечно дістатись до поранених і вивезти їх. Але наша команда – завжди примітна ціль. Тут уся надія на майстерність наших водіїв і Божий захист», – згадує Сергій.
Чоловік не вважає себе героєм:
«Я щиро вдячний козакам–‘Мольфарам’: Бульбі, Крему, Майстру, Дріму, Славуті, Алігатору. Це справжні аси. Разом ми просто робимо те, що вміємо і що мусимо робити. Головне – злагоджена командна робота.”
Вдома Сергія чекають дружина та донька. Він мріє після Перемоги повернутися до мирної справи та своїх захоплень: медичного волонтерства, навчання дітей козацькому бою на шаблях, стрільбі з лука, байдарковим сплавам та патріотичному вихованню молоді.
