Василь Камашев — ветеран з села Шевченкове Миколаївської області. Після двох з половиною років служби у ЗСУ чоловік повернувся до цивільного життя. Нині разом із дружиною відновлює господарство, пошкоджене російськими обстрілами, обробляє поля та виховує трьох дітей.

Як війна змінила їхнє життя, подружжя розповіло кореспондентам Суспільного.

До повномасштабного вторгнення Василь з дружиною Юлією займалися сільськогосподарською діяльністю. Власна справа приносила заробіток та задоволення. Проте вторгнення російських військ у 2022 році поставило бізнес на паузу.

"І зерновими, і овочами, тільки був трошки більший об’єм овочів. Займалися з хлопцями ми разом, своя справа така була. А коли почалась повномасштабна, то якраз ми попали в таку зону, що повномасштабна проходила на нашій землі, на нашій території", — розповів Василь.

У перші місяці війни Василь вивіз свою родину, а сам лишився і почав допомагати односельцям.

"Коли прилетіло нам в будинок, будинок був зруйнований, техніка була побита, посіви всі згоріли і вже такий був відчай, і вже тікати не хотілось. Дружину з дітьми вивіз, а сам був до останнього на місці, в селі. Працювали тут, допомагали людям, допомагали вивозити військових поранених, цивільних поранених, гасили пожежі", — пригадує чоловік.

Під час першого штурму російські війська залишили свою бронетехніку на заправці в селі, каже Василь.

"Ми з другом Сашком вирішили десь її сховати, бо тут заправка стоїть, паливо в бочках, раптом прилетить, будинки поруч. Я їду бігом додому, чіпляю трактор, трос, і ми чіпляємо його (танк — ред.) за трактор і тулимо. Але заховали, все нормально, утягнули її. Потім приїхали хлопці з 59-ки і забрали", — згадує чоловік.

Порадившись з дружиною, Василь вирішив йти добровольцем до лав ЗСУ. Разом із товаришами долучився до війська. Спершу був у морській піхоті, згодом у Повітряних силах. Військовослужбовець виконував бойові завдання на Донецькому та Запорізькому напрямках.

"Я вирішив піти і зі мною зібралися ще чотири побратими. Хлопці, з якими в нас тут був колектив "мопедних войск". Які бігали на мопедах, на мотоциклах, там гасили пожежі, бо машинами було і небезпечно, і розхід по бензину був трошки більше. Ми з хлопцями зібрались і пішли у військкомат. І все, так ми потрапили до Збройних сил", — розповів чоловік.

У ЗСУ чоловік прослужив два з половиною роки. Після повернення з фронту, каже Василь, було складно адаптуватися до повсякденного життя.

"Взагалі нічого не хотілося робити — будинок був зруйнований, така була апатія до всього. А коли народилась донька, якесь таке перезавантаження пішло. Саме сім’я, родина і народження дитини — воно зробило свою добру справу. Що годі, треба рухатися, треба щось робити", — каже ветеран.

Тоді ж родина почала поступово відновлювати своє господарство.

"Я займаюсь зараз вирощуванням овочевих культур, також є зернова група, є соняшник, але більше уваги приділяю саме овочам. Бо зернові посіяв собі і раз покормив, побризкав весною і все, а на овочах треба жити", — каже Василь.

Поки Василь працює в полі, про його саджанці капусти дбає дружина Юлія.

"Добрива їй намішаю і все, в нас така — сімейна справа, можна сказати".

"Коли чоловік зайнятий, на полі працює, то я поливаю нашу капусту. До цього в теплиці в нас був кавун і огірок. Там зараз вже пусто, бо вже все вивезли на поля і там вже воно все росте", — розповіла жінка.

Юлія також має своє господарство — дружина ветерана вирощує хризантеми.

"Ще до 2014 року, як я тільки почала займатися саме хризантемою, то ми з мамою і з чоловіком їхали в Крим на Бал хризантем. І напевно ще відтоді в мене з’явилася така любов до цих хризантем", — каже Юлія.

"Спочатку один кущик купила, потім другий, потім третій і так більше, більше, більше. Потім, коли їх стало вже занадто багато, бо місця не вистачало в квітнику, почала висаджувати на город".

У Василя і Юлії троє доньок, які також допомагають батькам у господарстві.

"На поле їздили, допомагали. На цибулі бур’яни рвали, такі задоволені були, кажуть: "Коли канікули, папа, гроші підемо заробляти, ти нам будеш платить гроші?" Я кажу: звичайно буду", — сміючись, розповів Василь.

Окрім огірків, цибулі й капусти на полі у Василя ростуть і кавуни. Чоловік жартує — майже херсонські.

"Ми тут майже на кордоні, то можемо казати, що прикордонні кавуни".

Ветеран не планує зупинятися на досягнутому — хоче збільшити площу посівів та овочевих культур.

"Більше борщовий набір, щоб було людям де і що купувати, а не перевозити десь з-за кордону. Щоб було своє, справжнє, без хімікатів крепких", — сказав чоловік.

Василь і Юлія продовжують власноруч відбудовувати все, що відібрала в них війна.