Сьогодні, 21 червня, на літньому майданчику Миколаївського академічного художнього драматичного театру відбулася особлива подія — 50-й показ вистави «Котячі історії».
Цю зворушливу історію створено за п’єсою Людмили Тимошенко та Марини Смілянець «Коти — біженці», що розповідає про втрату дому, переосмислення і нові зв’язки у складних умовах. Режисерка вистави — Катерина Богданова.
Вперше «Котячі історії» з’явилися в унікальному театральному просторі — на «Сцені в укритті» облаштованому в підвальному приміщенні театру, під час постійних обстрілів міста. Саме там, у безпечному, але емоційно наповненому середовищі, народилася вистава, що з перших хвилин торкається серця. Вона обережно й делікатно говорить про втрати, війну, пошук себе і силу бути поруч.
Після прем’єри в Миколаєві виставу побачили глядачі в Одесі, Львові, Кропивницькому, Ужгороді, Мукачеві, Хмельницькому, а також у локаціях тимчасового проживання переселенців. Її щирість, м’який гумор і добрий фінал щоразу створюють особливу атмосферу довіри й тепла.
Головні герої — Персик, Маруся, Буся і Мяуркиз — це не просто коти, а символи надії, сміливості, зцілення. Їхні шляхи перетинаються у притулку для тварин, де зароджується нова дружба, здатна долати найважчі випробування.
У різні періоди ролі у виставі виконували актори: Григорій Чєрємушев (Мяуркиз), Ольга Сторожук (Персик), Олена Власова (Буся), Олена Кошова (Маруся) та Інна Добренко (Маруся). Ювілейний, 50-й показ став дебютним для акторки Олени Карай, яка вперше вийшла на сцену в ролі Марусі. Персика зіграла Олександра Шамшура, Бусю — Віолетта Мамикіна, а Маркиза — Ігор Ворогушин.
«Ця вистава стала нашою відповіддю на виклики часу. Вона про внутрішню опору, про те, як навіть у складних обставинах знаходити сили жити, допомагати й відчувати тепло поруч. П’ятдесятий показ — це не межа, це ще один крок назустріч глядачеві», — зазначив директор-художній керівник театру Артем Свистун.
Це не просто вистава про котів. Це розповідь про те, як ми всі вчимося жити в нових обставинах, залишаючись чуйними, щирими і здатними на добрі вчинки. «Котячі історії» — це відображення великої людяності, замаскованої під м’які лапки і муркотіння. Театр продовжує працювати над розширенням географії показів, щоб «Котячі історії» могли бачити якомога більше глядачів у різних куточках України.
