Прикраси завжди мали важливе значення в житті українських жінок. Вони не тільки підкреслювали їхню красу, але й виконували оберегову та інформативну функції. Прикраси українські жінки носили не просто для оздоблення, а й для захисту від лиха та для демонстрації соціального статусу. Давайте розглянемо, які саме прикраси були популярні серед наших предків.

Гердани

Гердани – це нагрудні прикраси, виготовлені з бісеру. Вони мають вигляд двох смужок, що утворюють петлю і з’єднуються медальйоном в області сонячного сплетіння. Хоча ці прикраси переважно носили чоловіки, жінки також часто одягали гердани, особливо на свята. Особливістю герданів на Буковині було те, що кінці стрічок з’єднувалися за допомогою невеличкого люстерка, яке вважалося оберегом.

Силянки

Силянки, відомі також як плетінки, – це вузькі смужки з бісеру, які зав’язували на шиї. Їхня назва походить від слова «силяння», що означає процес нанизування бісеру на нитку. Неширокі силянки жінки носили щодня як оберіг. Особливо популярними вони були серед гуцулів, які додавали до бісерної стрічки захисні орнаменти на червоному полотні. Орнаменти мали глибоке символічне значення: геометричні ромби, трикутники з ріжками, зигзаги та кривульки символізували нескінченність і силу.

Криза

Кризи – це широкі, до 20 сантиметрів, круглі коміри з бісеру, які покривали шию, плечі та груди. Вони були популярними серед лемків і бойків, особливо на свята. Часто жінки надягали кілька криз різних кольорів і розмірів, які спускалися до пояса. Для створення однієї кризи потрібно витратити приблизно 200 годин, що свідчить про складність і майстерність цього процесу.

Згарда

Згарди – це металеві намиста, що виконували функцію оберегу. Вони складалися з двох-трьох ниток, нанизаних на червону або металеву основу хрестиків. Ззаду на шиї згарди з'єднувалися двома великими дисками, відомими як чепраги. На чепрагах зазвичай були зображені солярні символи, такі як колеса з вісьма, шістьма або чотирма спицями, розетти чи концентричні кола, які символізували сонце.

Шелест

Шелест – це металеве намисто, що складалося з невеликих круглих дзвіночків. Ці прикраси були характерними для Гуцульщини і є одними з найбільш архаїчних серед слов’янських прикрас. Дзвіночки не лише приваблювали своєю мелодією, але й виконували функцію оберегу, захищаючи своїх власниць від злого ока та негараздів.

Пацьорки

Пацьорки – це намисто, виготовлене зі скла. Для їх виробництва використовували смальту – непрозорий сплав скла різних кольорів, таких як темно-синій, блакитний, бірюзовий, білий, зелений, коричневий, чорний і червоний. Кожна намистинка інкрустувалася золотом і розписувалася кольоровими фарбами, що робило їх особливо привабливими та цінними.

Дукач

Дукач або лічман – це нагрудна прикраса у вигляді великої монети з металевим бантом, оздобленим камінням. Дукач займав центральне місце серед нагрудних прикрас і кріпився посередині найбільшого ряду намиста. На старовинних дукачах зазвичай зображували портрет людини, яка наймала козака на службу, або сцени битв. Дуже популярними були також дукачі з біблійними сюжетами.

Бунт або коралі

Бунт, або коралі, – це намисто з коралових намистин, що мають форму циліндрів або бочонків. Кількість разків у коралях могла варіюватися від одного до двадцяти п’яти. Коралі були популярними завдяки своїй яскравості та красі, а також вважалися оберегом, що захищає від зла.

Висновок

Прикраси українські жінки використовували не тільки для прикраси, але й для захисту та демонстрації свого статусу. Кожна з них мала своє символічне значення і виконувала важливу роль у житті жінок. Вони не тільки підкреслювали красу своїх власниць, але й несли в собі глибокий зміст і історію, передаючи з покоління в покоління мудрість і традиції українського народу.