Андріївське урочище: врятувати, поки ще є час

  • 11:10
  • 04.11.2019
o_1dodvhk0i1tqmd4dovcphtfb4m

Два роки тому у Миколаївському районі заговорили про ймовірність зникнення унікального місця − рукотворного дива природи − Андріївського заповідного урочища.

Минулого тижня Маяк.Media вирушив до лісництва, аби зустрітися з лісничим Володимиром ЗАГАМУЛОЮ та дізнатися, які справи зараз. 

Через 5-10 років не залишиться, що заповідати

Нагадаємо, що у 2017 році вийшла Постанова Кабміну, котра заборонила будь-яку рубку дерев, у тому числі і санітарну. Кротко кажучи, заборона проріджувати ліс, рубати хворі та старі дерева загрожує йому вимиранням. Можновладці не тільки не прислухалися до попереджень та настанов людей, котрі безпосередньо працюють в урочищах, а й пішли далі. Тож, проблем тільки додалося.

Наприклад, працівникам Андріївського заповідного урочища заборонили розширювати ліс, прибирати дерева, що впали, та багато іншого.

Чому ліс може зникнути з мапи району та чи можна його врятувати?

− Відбулося це внаслідок розширення повноважень природно-заповідного фонду, − пояснює лісничий. − Оскільки ми маємо статус заповідника, позбулися права робити з лісом бодай щось. Екологи пояснюють це тим, що все має відбуватися природньо. Однак ніхто не враховує деякі тонкощі. Наприклад, наше урочище молоде та штучне. Воно не дійшло до того віку, щоб зробити з нього заповідник. За ним ще треба доглядати, лікувати його, проріджувати, саджати нові дерева, прибирати хворі і т. п. Якщо ми цього не робитимемо, через 5-10 років нам не залишиться, що заповідати нащадкам. Адже ліс уже відмирає цілими полянами.

На думку лісничого закон недороблений. Та врятувати урочище можливо. Володимир Загамула називає два варіанти. Перший полягає у зміні статусу. Якщо Андріївський ліс не буде належати до заповідних місць, лісівники отримають змогу працювати як належне. Інша альтернатива − внесення змін до законодавства.

− Наприклад, можна прописати, щоб усі норми, котрими забороняються ті ж санітарні заходи, стосувалися лише нештучних лісів та урочищ або тих, яким понад 100-150 років. Нещодавно змінився голова Держагентства лісових ресурсів, тож ми сподіваємося, що ситуація поверне не краще, − відзначає пан Володимир.

Та поки що стан справ критичний. На близько 1400 гектарах більше тисячі сухостоїв, що впали, лишаються лежати на землі. Це не тільки сприяє розмноженню шкідників, а й створює потенційно небезпечні ситуації.

Цього року у лісі сталося дві (на щастя, невеличкі) пожежі. Однак, уявіть ситуацію, якщо загориться ділянка поруч із деревами, що впали. Ані пожежна машина, ані трактор з бочкою із водою не зможуть під’їхати достатньо близько. Вогонь локалізувати не вдасться, а зважаючи на те, як швидко полум’я розповсюджується у лісі, та враховуючи кількість сухостою... Кожен розуміє, що за лічені години ліс може вигоріти. До речі, ще у 2017 році неподалік Ковалівки згоріло 3 гектари. І навіть цей горільник лісівники не мають права прибрати.

Відрадно, що цього року з матеріальним забезпеченням для проведення протипожежних заходів усе було добре, відзначає Володимир Загамула:

− Представники і обласної, і районної влади повністю нас зрозуміли. Область виділила паливно-мастильні матеріали у повному об’ємі. Район також дав 600 літрів солярки. Ми зробили більше 500 км мінсмуг і облаштували 125 гектарів, провівши протипожежні заходи.заходи.

Про забезпечення жителів дровами

У зв’язку з забороню на проведення санітарних заходів, проблема з забезпеченням населення дровами лишається незмінною. Раніше Андріївське лісництво обслуговувало 14 сіл району, забезпечуючи їх мешканців дровами. Сільради надавали списки людей, а працівники їх реалізовували за приємною для людей ціною і навіть розвозили замовлення своїм транспортом − першочергово, пенсіонерам і багатодітним родинам, за можливістю − й іншим людям.

− Наразі єдине, чим ми можемо допомогти − дістати дрова з Новоодеського району. Однак і тут не все добре, бо не маємо необхідного власного транспорту для того, щоб привозити їх звідти.

Взагалі, чимала частина колективу зараз їздить працювати до Новоодеського лісництва. Адже воно не має статусу заповідника і роботи там багатенько. Так вдається зберігати штат, платити зарплатню, бо держава не фінансує лісництво у потрібному об’ємі.

Володимир Загамула вдячний колегам з інших, більш заможних областей, які допомагають у скрутну годину. Андріївські лісівники приймали від них деревину та реалізовували її, аби заробити кошти на виплату зарплати. Сам лісничий особисто їздив на Сумщину п’ять разів. Для працівників галузі з Сумської області стан справ у нашому районі виглядає щонайменше дико. Отож, сфера, здавалося б одна, а рівень забезпечення зовсім різний.

Фінансування та співпраця

− З 2014 року не було держфінансування взагалі. Цьогоріч ситуація трохи поліпшилася − ми отримали кошти на лісорозведення. У нас є розсадник площею у пів гектара, однак ми давно ним особливо не займалися − саджанці нікому не були потрібні. Та тепер засіяли шість соток сосною, це десь до 9 тисяч сіянців, і 25 соток акацією (до 32 тис. сіянців). Акацію ми передамо колегам з Новоодеського району, де минулого року вигоріло 125 га.

Андріївське лісництво продовжує співпрацювати зі школами. Наприклад, учні Шостаківського ЗЗСО наразі допомагають збирати жолуді. У планах − налагодите тісні відносини з Ковалівською школою.

− На жаль, Новоандріївську школу закрили. Раніше ж ми злагоджено працювали разом з учнівським та педагогічним колективом закладу, допомагали один одному. Наприклад, ми підтримували їх деревоматеріалами. Наша пилорама працює й досі, обробляємо, знову таки, сировину з Новоодещини.

Щодо цікавенького, протягом останніх років трохи змін зазнав тваринний світ. Значно побільшало білочок.

− У нас є горішник. Там можна просто стояти й рахувати білок. За годину помічаємо близько 10. До речі, раніше вони були не надто гарні − худі, хутро таке собі. А зараз стали красиві, з пишними хвостами.

У плавнях розвелося немало єнотовидних собак, які не цураються заходити в околишні села та тягнути з городів щось смачненьке. Збільшилася кількість фазанів і косуль. Крім того, жителям краю доводиться співмешкати з не надто приємними сусідами − шакалами, котрі регулярно навідуються до курників. Єдине, вид, який оселився тут, має невеличкий розмір − тварини менші за лисицю. Бачили у плавнях і сімейство вовків, та це поодинокий випадок.

***

Андріївське урочище − перлина нашого степового краю. Та зараз місцина, яку саджали декілька поколінь, може вмерти. Це болісно для багатьох мешканців не тільки околишніх сіл, а й всього району. Тож, сподіваємося, що нашим лісівникам вдасться достукатися до людей у владних кабінетах. Адже врятувати урочище ще не пізно.

Новости

16 ноября 2019
15 ноября 2019