До зруйнованого російськими військами селища Луч миколаївська волонтерська організація у співпраці із американським фондом привезла гуманітарну допомогу. Після звільнення частини Миколаївщини до селища повернулося близько 60 людей. Деякі з них і досі проживають у бомбосховищі, тому що кожен будинок у Лучі пошкоджений.

Про це кореспондентам Суспільного розповіла староста селища Світлана Дорохова.

За словами Світлани Дорохової, волонтерські організації привозять до Луча різну гуманітарну допомогу. У село поступово повертаються люди, утім більшості з них жити немає де. Станом на 26 січня в Лучі живуть 63 людини.

– Повертаються. У нас би повернулося людей більше, але в нас немає куди повертатися, тому що в нас зруйновані всі будинки, які більше, які менше, але немає ні вікон в людей, ні дверей, даху. Зараз накриваємо плівкою, щоб хоч якось трохи зберегти, проте людям немає куди повертатися. У кого перший поверх, то ставлять буржуйки, — розповідає староста.

Волонтер Миколаївської організації "Rebel Volunteers" Вагіф завдяки американському фонду "Допомога Героям України" привіз до Луча 40 наборів гігієнічних засобів та теплих ковдр.

– Ми змогли зібрати набори з гігієною. Це такі набори із вологими серветками, санітайзерами, милом, ковдрами, подушками, — все найнеобхідніше, що потрібно тим людям, які тільки повертаються додому, — говорить чоловік.

Від початку повномасштабної війни Вагіф постійно приїжджає до селища та привозить ту допомогу, яка потрібна людям. За словами волонтера, запити змінилися.

– Коли ми їздили сюди під час окупації Херсона, тут постійно були обстріли, тут було 27 людей. Повертається життя поступово. Люди почали повертатися, стали більше просити ліки якісь, якісь господарчі набори, тому що з їжею питання налагодилось, тому зараз більше гігієну, ліки, речі якісь теплі, подушки, ковдри просять і ремонтні набори для того, аби відремонтувати свої будинки, — каже Вагіф.

Приїжджає до рідного селища Людмила, утім залишитися тут не може. Під’їзд її будинку завалений, сходова клітина зруйнована. Жінка говорить, що кожного дня сподівається, що допоможуть розібрати завали, аби мати змогу забрати свої речі та документи.

– Ми не можемо повернутися, ми просто сюди приїжджаємо і дивимось, чи робиться. Ми в будинку № 27, а там третій під’їзд розбитий, до третього поверху немає сходової клітини. Ми не можемо потрапити у свій будинок. Був, мабуть, потужний приліт і 20 сімей не можуть тепер потрапити до своїх домівок, — говорить Людмила.