Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь вважає, що місто Первомайськ не може залишитись з діючою назвою, яку місцева влада запропонувала на розгляд Верховної Ради.
Про це Тарас Кремінь сказав в інтервʼю Гард.City.
За словами посадовця, з 2021 року він виокремлював ті топоніми, в назві яких, існували російські маркери та колонізаційне радянське минуле. На Миколаївщині серед таких були Южноукраїнськ, Арбузинка, Луч, Майське і Первомайськ.
Не дивлячись на те, що назва міста підпадає про закон про перейменування, велика частина жителів через незнання власної історії, як каже Тарас Кремінь, не погодились з цим. Після довгих обговорень та засідань сесій депутати винесли на розгляд Ради дві назви: Ольвіополь і Первомайськ.
— Це непрофесійність, байдужість і кон’юктурність, якою одні депутати хочуть показати характер іншим депутатам від різних політичних сил, але програють від того всі. Мені здається, що у нас занадто багато політики в стінах Первомайської міської ради. І дуже прикро, що фракції думають не про завтрашній день, а про те, як обійти закон. Я залишав м’яч на полі у своїх земляків з тим, щоби вони починали процес обговорення потенційного перейменування, яке мало би відбутися рано чи пізно. Тоді мене підтримували відомі українські історики, краєзнавці, відомі діячі культури. І в той же час частина первомайців, кон’юктурно заангажованих незнанням своєї історії, почали вигадувати суцільну нісенітницю. Я спостерігав за цим процесом з великим інтересом, цікавився, наскільки ефективно проводяться дискусії, але спостерігав і за тими розчаруваннями, коли час минув. Жодної пропозиції, жодної професійної якісної дискусії, так і не відбулися зміни, — сказав Тарас Кремінь.
На думку мовного омбудсмена, новою назвою міста міг би стати «Богопіль» як оберег для півдня країни.
— Мені як громадянинові України, як миколаївцю, дуже імпонує назва Богопіль, бо про неї згадували і Микола Вінграновський, і Андрій Антонюк, і Віталій Колодій. А серед тих сучасників, з якими мені доводилося зустрічатися, і Олекса Різників, і Василь Капацина, й інші достойні уродженці прекрасного міста, дитинство, молодість або професійне зростання яких були пов’язані саме з цим містом. Мені здавалося, що в умовах війни саме така назва може стати оберегом і для півдня України, і для всієї держави. Місто утворене на злитті річок, в даному випадку — Південний Буг, який називали тут, на півдні, Богом, та Синюхи. Це святе місце, це благодатна земля, яка подарувала не лише талановитих уродженців, але і могла би дати нові сенси в питаннях деколонізації об’єктів топоніміки, — вважає омбудсмен.
