Понад половина українських школярів хоче після навчання в школі залишитися в Україні. Майже чверть із них хоче переїхати в інший населений пункт, ніж тепер.
Про це свідчать результати опитування, проведеного соціологічним агентством Vox Populi на замовлення благодійного фонду savED у рамках проєкту «Надання освітніх послуг в умовах війни в Україні» за підтримки Програми «U-LEAD з Європою».
«Серед учнівства 53% хочуть після школи точно лишатися в Україні (хоча з них 23% хочуть жити в іншому населеному пункті, ніж тепер). Водночас чверть (26%) хочуть переїхати жити за кордон. Решта 20% не визначилися. Батьки мають подібні погляди. Третина учнів та учениць у містах (31%) хотіли б поїхати вчитися за кордон (у селах показник 16%)», — йдеться у звіті за підсумками дослідження.
Зазначається, що попри те, що учні не заперечують наявність у себе прогалин у знаннях, вони не схильні звинувачувати у своїх освітніх неуспіхах учителів, критикувати якість викладання чи зауважувати технічні проблеми. Незадоволеність власними успіхами в навчанні діти пояснюють проблемами із мотивацією та лінощами.
Вчителі, батьки та діти вважають, що особисті зусилля та сила волі — ключові фактори для навчання.
ТОП бар’єрів для навчання учні, їхні батьки, учителі та керівники закладів освіти називають повітряні тривоги. Зокрема повітряні тривоги є головним бар’єром у навчання для 47% учнівства, 51% батьківства, 75% учительства та 87% адміністрації.
Тривога не лише повітряна, але і внутрішня — серед панівних емоцій в учнів. При цьому батьки та вчителі оцінюють емоційний стан дітей краще, ніж самі діти. Щонайменше втричі більше дітей мають тривожний стан, ніж вважають їхні батьки та педагоги.
Продовження навчання — бажаний сценарій для 77% учнівства. Зокрема, 35% учнів хотіли б вступити до провідного університету України, 25% — до іншого університету чи технікуму/коледжу України, 18% — вступити за кордон. Останніх більше серед міського учнівства — 22% проти 9% у селах. І лише 6% планують одразу піти працювати, 4% — на військову службу, взяти gap year — 7%.
Дослідження проводилося у два етапи:
- репрезентативне загальнонаціональне опитування;
- вивчення практичних кейсів громад із налагодження доступу до освіти в громадах, розташованих відносно близько до лінії фронту.
У репрезентативному дослідженні взяли участь учні та учениці (віком 14+), батьки, педагоги та освітяни, представники та представниці адміністрацій закладів освіти та органів місцевого самоврядування, які компетентні відповісти на запитання щодо стану освіти в громаді.
Загалом було опитано 1397 учнів та учениць, 1288 батьків, 1141 педагог, 146 представників шкільних адміністрацій, 64 представники та представниці органів місцевого самоврядування в усіх областях України.
У межах вивчення кейсів (практик) організації доступу до освіти дітей у громадах дослідники та дослідниці обрали 15 громад із Дніпропетровської, Запорізької, Київської, Миколаївської, Сумської, Харківської та Чернігівської області. У кожній громаді було проведено по 7-9 глибинних інтерв'ю з місцевою владою, батьками та учнями, а також із педагогами та освітянами. Усі громади, досвід яких вивчався під час дослідження, мали або мають руйнування освітньої інфраструктури, зазнали або зазнають систематичних обстрілів.
