Формальна відповідь на це питання лежить на поверхні – 04.12.2020 289 народних депутатів Верховної Ради України, «долаючи» наслідки так званої «конституційної кризи», яка виникла після ухвалення 27 жовтня 2020 року Конституційним Судом України рішення №13-р/2020 у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України, ухвалили за основу та в цілому законопроєкт №4460-д «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення відповідальності за декларування недостовірної інформації та неподання суб'єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», у якому просто не передбачили внесення до Кримінального кодексу України норми про відповідальність службових осіб за подання у декларації завідомо недостовірних відомостей.
Відповідь же про причини невідновлення кримінальної відповідальності за декларування недостовірної інформації є, на мій погляд, не настільки простою та очевидною.
Взагалі в історії із т.зв. «конституційною кризою» очевидним поки що є лише те, що Рішення Конституційного Суду України №13-р/2020 продовжило серію відвертих спроб руйнування антикорупційної системи держави, і роль ряду суддів у таких акціях важко переоцінити.
Отже, 27.10.2020 Конституційний Суд України (КСУ) ухвалив Рішення №13-р/2020, яким визнав неконституційними та такими що втрачають чинність окремі положення Закону України «Про запобігання корупції» щодо повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) на перевірку достовірності декларацій, поданих службовими особами, а також статтю 366-1 Кримінального кодексу Україні (ККУ).
Президент Володимир Зеленський визначивши, що Рішення КСУ №13-р/2020 є необґрунтованим і являє собою результат маніпуляцій, розглядаючи дії суддів як загрозу національній безпеці України, а «Конституційний Суд в нинішньому його вигляді - злоякісна пухлина», вніс до Верховної Ради України проект закону "Про відновлення суспільної довіри до конституційного судочинства"(№ 4288 від 29.10.2020), яким запропонував припинити повноваження чинного складу Суду, а рішення №13-р / 2020 від 27.10.2020 - визнати нікчемним, тобто таким, що не тягне за собою ніяких правових наслідків.
02.11.2020 Голова Верховної Ради та члени ряду фракцій зареєстрували законопроект №4304 "Про відновлення дії окремих положень Закону" Про запобігання корупції" та Кримінального кодексу України ".
16.11.2020 Голова ВР Дмитро Разумков повідомив, що законопроект №4304 підтриманий майже всіма політичними силами в парламенті.
18.11.2020 Заступник голови Верховної Ради Олена Кондратюк підписала розпорядження про створення робочої групи з питань законодавчого забезпечення ефективної діяльності у сфері запобігання корупції та вдосконалення законодавчого регулювання окремих аспектів роботи КСУ.
Робочою групою на чолі із головою Комітету з питань правоохоронної діяльності Монастирським Д.А. розроблений законопроект №4460-д, який 04.12.2020 був прийнятий 289 народними депутатами України.
Як відомо, до 27.10.2020 статтею 366-1 КК України (Декларування недостовірної інформації) встановлювалась відповідальність за «подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України "Про запобігання корупції", або умисне неподання суб’єктом декларування зазначеної декларації, якщо недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб». Санкція статті передбачала покарання від штрафу до позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
У разі якщо недостовірні відомості відрізнялись від достовірних на суму від 100 до 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - правопорушник підлягав не кримінальній, а адміністративній відповідальності за ч. 4 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) у вигляді накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
04.12.2020 відповідно законопроектом №4460-д до ККУ внесено статтю 3662 (Декларування недостовірної інформації), частиною першою якої приписано: « умисне внесення суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України "Про запобігання корупції", якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 500 до 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, - карається штрафом від двох тисяч п’ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років».
Частиною другою статті 3662 КК за умисне внесення суб’єктом декларування недостовірних відомостей до декларації особи…якщо такі недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму понад 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлено відповідальність у вигляді штрафу від трьох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або обмеженням волі на строк до двох років,з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Також 04.12.2020 народними депутатами до КК України внесено статтю 3663 (Неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), яка передбачає: «умисне неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування,передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», - карається штрафом від двох тисяч п’ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років».
Крім того внесено зміни уточнюючого характеру до статті 172-6 КУпАП, частина четверта якої (залишена без змін) визначає що «подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Отже, диспозиція статті 3662 КК України свідчить, що анонсованої/заявленої кримінальної відповідальності за саме декларування недостовірної інформації, якою обов’язково має бути діяння по поданню (як і було зазначено у скасованій статті 366-1 ККУ) суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи - законодавцем не встановлено.
Так, статтею 366-2 КК, яка, як зазначалось, поіменована «Декларування недостовірної інформації», встановлена відповідальність лише за умисне внесення суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи.
Не обтяжуючи деталями та тонкощами нормотворчості зазначу, що об’єктивна сторона кримінального правопорушення - декларування недостовірної інформації, як це заявлено у назві статті 366-2 КК, у її диспозиції фактично не викладена. І припущення/презумпція - в даному випадку не допускається.
З урахуванням того, що як діяння декларування недостовірної інформації може полягати виключно в подані завідомо недостовірних відомостей у декларації, прийнята законодавцем диспозиція норм статті 366-2 КК, які передбачають відповідальність за умисне внесення суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, за своїм юридичним змістом може встановлювати відповідальність за (як максимум) приготування до власне декларування недостовірної інформації.
А щонайменше - в конкретній справі така диспозиція прийнятої норми може (в залежності від формулювання того, що у кримінальному праві іменується суб’єктивною стороною правопорушення) взагалі не означати порушення закону.
Відтак, є всі підстави говорити про неконституційність прийнятої статті 366-2 КК України.
Припускаю, що не зовсім чесні чиновники матимуть привід дякувати законодавцям, а особливо авторам законопроекту №4460-д.
А 11 суддів Конституційного Суду матимуть можливість висловити свою високоавторитетну незгоду із прийнятими 04.12.2020 нормами закону.
Причому вони (судді) зможуть зробити це не так примітивно, як у Рішенні від 27.10.2020, та матимуть нагоду яскраво продемонструвати свій колективний інтелект. Заради об’єктивності зазначу, що особливих розумових зусиль при цьому їм докладати не доведеться.
Достатньо буде лише провести просте співставлення диспозицій норм статті 366-2 КК України із диспозицією норми частини 4 статті 172-6 КУпАП.
Відтак, щоб не бути посміховиськом як мінімум у своїх власних очах, законодавцю необхідно терміново повернутись до своїх обов’язків і все-таки вирішити (взявши хоча б за орієнтир норму частини 4 статті 172-6 КУпАП) питання встановлення/відновлення кримінальної відповідальності за подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України "Про запобігання корупції".
Виктор Петруненко, адвокат, специально для Левый берег.
